Ненормальність не лікується

Так завжди стається з тим, що ненавидиш, воно ніколи тебе не відпускає.

***

Мудрість, казала Лєна, залежить від сміливості зізнатися, що і як думаєш. Треба мати свою думку, і тоді, може, прийде мудрість. Але думку обов’язково треба мати. При цьому треба також уважно слухати інших людей і вирішувати, чи ти згодний з їхньою думкою, чи залишаєшся при своїй. Важливо бути перед собою чесним. Важливо переймати думки інших, якщо вони ліпші за твої.

***

…щоб шкодувати, треба вміти думати.

***

Вони завжди говорили про «високі матерії», напевно, тому, що людям, які знали лише «низькі», приємно іноді помріяти.

***

Вона часто з ним говорила. Зазвичай пропонувала якісь авантюрні угоди. Наприклад, ти мені, Боже, дай це або то, а я буду в тебе завжди вірити. Ніби Богові розходиться на тому, щоб у нього вірили. «Це була така розвага, — писала потім Лєна. — Ми з моїм дитячим Богом підморгували одне одному. Ти мені, я тобі. Так нам обом не було самотньо». смерть – найслабше місце атеїзму. Вона взагалі мало думала. І була надто добра, що, як правило, призводить до самознищення організму.

***

Навіщо він узагалі тримав телевізор удома — загадка. Можливо, для того, щоб щодня тренувати силу волі й намацувати глибину віри.

***

Народ без грошей страшний, бо втрачає різноманіття виду. Бідні люди стають злодіями або філософами, третього не дано.

***

коли тобі кажуть, що комусь десь гірше живеться, стає легше. Слава Богу, що десь комусь гірше, бо тоді тут було би зовсім нестерпно.

***

занадто впевнені голоси теж викликають підозри.

***

на нашій землі, казала вона, бути багатим якось непристойно. Тоді тебе мають або за злодія, або за продажну шкуру.

***

Бували різні люди і різні історії. Лєна їх усіх намагалася зберігати в пам’яті для статистики. Казала — щоб колись, у майбутньому, зрозуміти, звідки виникає зло. Тоді так усе виглядало, що з бідності. Той, хто постійно думає про гроші, не має часу працювати над собою, щоб стати кращим. Бо злим бути легко. Щоб бути злим, не треба докладати зусиль. А от для добра треба постаратися. Треба мати свіжу голову, спати мінімум вісім годин на день, добре харчуватися, займатися гімнастикою, прогулюватися на свіжому повітрі, і бажано в якому-небудь парку. За Лєниною скромною статистикою, люди довкола нічого з цього не робили. Вони часто пили, мало спали, їли макарони і картоплю і, коли не працювали, сиділи вдома перед телевізором. Обставини не сприяли суспільній доброті. Треба було щось із цим робити.

***

Так зі злодіями завжди буває, казала Лєна, у результаті вони стають іще біднішими.

***

У цнотливі посткомуністичні душі раптом увійшло — ні, увірвалося — нове американське слово БІЗНЕС. Тут, правда, воно мало дещо інше значення. Якщо не можна красти в держави, то треба красти одні в одних. На цьому постулаті тримається світова економіка, казав Лєнин батько. Обдури ближнього свого, бо прийде дальній і обдурить вас обох. Усі почали займатися бізнесом. На практиці бізнес означав — базар.

***

Труси — ті завжди мають попит, хоч би яким бідним ти був, соромно голим задом світити.

***

чудовиська — це, цитую, «помилки природи. Природа помиляється і виділяє якійсь істоті забагато або замало матерії. Коли забагато, то лошатко, наприклад, народжується двоголовим. Коли замало, то немовля, наприклад, народжується без ніг і рук. У цьому випадку батьки химерної істоти нормальні»

***

І пам’ятайте, що краще знати про цей світ більше, ніж менше. Треба бути відкритим до всього, що світ вам каже. Бо після того, як ви покинете його — в жоден інший не потрапите. Не варто потішати свою лінь небилицями про інші світи, де ви зможете надолужити втрачене в цьому. Інших світів нема. Якби вони були, то Бог не приховував би від нас їх існування. У Бога немає причин приховувати свою велич.

***

Пізніше Лєна казала, що навколо неї не було грошей, не було совісті й не було любові. Ніхто нікого не любив, усі всіх терпіли. Терпіли з безвиході, бо не мали куди подітися. Або думали, що не мали. Для зручності називали це «нема-куди-подітися-любов’ю». Лєнині батьки «любили» одне одного, всі її сусіди і знайомі «любили» одні одних. Хоча, якщо приглянутися ближче, легко можна було розгледіти ненависть, яку вони ледве стримували, розмовляючи зі своїми найдорожчими половинками чи випадково торкаючись їхнього плеча. Так ненавидять одне одного звірі, зачинені в одній клітці, безпричинно, просто через те, що повітря на двох не вистачає. У мене буде все інакше, казала Лєна, я не буду нікого ненавидіти тільки тому, що не маю чим дихати.

***

Про сенс життя тільки й залишається, що нукати, зробила висновок Лєна.

***

в політиці це головний аргумент — бути симпатичним і чоловіком.

***

Цих іспитів Лєна не боялася, бо мала свою думку. А мати свою думку, казала вона, дуже важливо. Тоді можеш з усякої біди викрутитися з гідністю.

***

Вона так і сказала професорові, що приймав усний іспит: «Навіщо всіх цих гетьманів знати, якщо вони все одно все просрали?»

***

«Чесність — річ відносна, — писала вона пізніше у щоденниках. — Треба вибирати пріоритети і жертвувати малою правдою заради великої. Яка була користь Україні від того, що я залишуся неосвіченою? А в цьому конкретному випадку я й не обдурювала нікого, навпаки, мене обдурили, примушуючи платити за безкоштовну освіту. Ще й отруювали мій здоровий молодий організм заспокійливим сильної дії».

***

Я філософом уже давно стала. Коли не маєш грошей, нічого іншого не залишається.

***

(бокс, пояснювала Лєна, — це коли дві мавпи б’ються, кікбоксинг — це коли дві мавпочки стрибають).

***

Але валеологія. Це наука про здоров’я. Про те, як зі звичайної людини без застосування сили зробити людину здорову. Щоб людина сама цього захотіла — здоровою бути. Наука така собі, казала пізніше Лєна, поверхова, бо що таке здоров’я? Якась фікція, не більше. Лєнина старенька бабця називала здоров’ям стан, коли щодня болить в іншому місці. Кращого визначення нема. Свята правда. Крім того, як люди можуть бути здоровими, якщо в них із головою не все гаразд?

***

Люди, казала Лєна, користуються мовою дуже необачно, не відчувають відповідальності за сказані слова. У цьому їхня велика біда.

***

Просто деколи людині хочеться близького контакту. Хочеться з кимось бути, тоді не так страшно. Це слабкість.

***

Скільки чудесного на світі, а ми якісь такі черстві й жорстокі.

***

– Геніальних людей небагато, — сказала Василина. — Вони, як твої нічні райдуги, приходять дуже рідко, так тільки, щоб трохи прикрасити собою цей світ.

***

Героєм, до речі, бути дуже легко. Достатньо самому повірити у свою силу і сказати всім: «Бачите, я герой». І всі повірять. Принаймні більша частина. А з іншими просто не треба говорити, уникати їх і все. Так ти будеш героєм у своєму маленькому героїчному світі

***

в любові рідко кому вдається бути оригінальним.

***

У Лєни ніколи нічого не було, але вона мала тверезий розум. Тверезий і ясний. Можливо, трохи цинічний, але цинізм — це форма захисту в умовах надзвичайного стану

***

Лєна зробила висновок, що треба вибирати батьківщину так, аби за неї не довелося жертвувати життям.

***

— Жити й нічого не робити — це занепад, — вів далі Дарвін. — Треба діяти.

***

Самотні люди сповнені темряви, їх дуже легко злякати.

***

Між божевіллям і здоровим глуздом немає чіткого кордону, як немає кордону дощу. Немає такого місця, на яке ти став би й сказав: «Справа йде дощ, а зліва — ні, справа — здоров’я, а зліва — божевілля».

***

Теоретично Ольга Іванівна не зовсім дурила пацієнтів, бо глисти справді завжди є, про це вам кожен паразитолог скаже. Більшість просто не здогадується про їхнє тихе анаеробне існування всередині. Тому Ольга Іванівна навіть добрим ділом займалася. Пацієнти виводили глистів і думали, що тепер здорові. І дійсно такими ставали — справа лише у внутрішньому переконанні. Уся китайська медицина будується на схожому принципі. Треба лікувати людину, а не хворобу. Переконай безногого, що він має ноги, і безногий побіжить

***

успіх завжди плодить епігонів.

***

Гроші люди готові платити за щастя і за самі гроші. Так було, є і буде.

***

— Знаєш, що я думаю? Що цей світ — тільки видимість світу. Десь є справжній світ. Він навіть може бути у цьому світі, але ми його не бачимо. Справжній світ тільки деколи нам з’являється. Коли захоче і якщо захоче.

***

«Коли хтось промовисто мовчить, — пізніше писала Лєна, — це не означає, що він дуже розумний. Це означає, що він просто не знає відповіді. І не треба переконувати мене, що це не так».

***

Часи змінюються, казала Лєна, але ніколи так, як ми цього хочемо. Тому важливо змінюватися самим. Начхати на час і змінюватися, щоб час самовільно не втрутився і не поробив із нас чудовиськ.

***

«Із погляду зоології і науки про популяції, — писала згодом Лєна у тематичній статті до міської газети, — вилов собак і котів не має ніякого сенсу, це даремне розтрачання міського бюджету. На місце виловлених тварин відразу ж приходять нові, міцні й здорові, у розквіті своїх репродуктивних сил. Убивство — це не вихід. Коти і пси незнищенні. Тому, коли їх убивають, я роблю висновок, що тим, хто це робить, убивати просто подобається».

***

«Коли людина вдає, ніби думає, — писала потім Лєна у щоденниках, — то ніколи не знаєш напевно, чи вона думає цієї миті, чи ні».

***

«Права людини, — пізніше стверджувала Лєна, — це абсолютне безправ’я решти живих істот».

***

Небезпечними є собаки, народжені на вулиці, у другому, третьому поколіннях. Вони вже не пам’ятають свого призначення служити господарю. Вони самі собі господарі. Ба більше, вони ненавидять людину, бо людина їх зрадила. Сенс їхнього життя — будь-якою ціною вижити і помститися. Насильство, казала Лєна, — це, звичайно, не вихід, але треба пам’ятати, що не вони почали цю війну. Тварини ніколи не починають війну першими.

***

Влада завжди і всюди однаково нечесна. Завдання громадськості, стверджувала Лєна, навчити владу приховувати свою нечесність. І боятися. Тільки налякана влада працює на свій народ.

***

Лєна ненавиділа, коли хтось використовував дітей як аргумент. Вона відповідала: — В Україні переживання на всіх вистачить. Давайте так: я переживатиму псами, а ви — дітьми. Ані дідків у кашкетах, ані жіночок у коралях така відповідь не задовольняла, і вони ще довго тинялися довкола Лєни і її картонних таблиць, вигадуючи все нові аргументи власної правоти. Врешті Лєна не витримувала і кричала їм: — Що ви з мене хочете? Ідіть своєю дорогою! Ідіть щось робіть! Захищайте те, що, ви думаєте, треба захищати, а не воюйте з людьми, які захищають щось своє! Ну, байдуже мені до держави! Байдуже до дітей! Одних псів і котів люблю. Маю на це право. Тут, звичайно, Лєна блефувала, бо насправді їй не було байдуже до держави і дітей. Але, казала вона пізніше, неможливо захистити все водночас. Треба починати захищати з малого. І коли мале буде захищене, то може так статися, що захищати велике не доведеться, бо вже ніхто на нього не нападатиме.

***

Люди мають свій розум і можуть вибирати, якою дорогою йти. Може, вони для цього й народжуються, щоб робити вибір. Тоді видно, ким вони є насправді.

***

Є два види слабкості, пане Монах. Слабкість через нікчемність і слабкість через невинність. Мені не шкода тих, що слабкі, бо нікчемні. Але слабких, бо невинних, треба захищати.

***

Рух на захист будь-чого дуже швидко обростає прихильниками, казала пізніше Лєна. Люди за природою люблять гуртуватися навколо доброї справи, хоч би якою безнадійною вона була.

***

у безнадійній боротьбі головні ті, що борються, бо вони не дають часові зробити із себе чудовиськ. Боротьбу виграти неможливо, але можна виграти себе.

***

Коли кажуть, що ще встигнуть, то, навпаки, не встигають. Так стверджувала Лєна, яка завжди всюди поспішала. Коли кажуть, що життя попереду, то зазвичай воно вже позаду. І так до безкінечності. Коли кажуть, що хочуть побачити світ, то забувають, що якраз цієї миті на нього дивляться. Коли кажуть, що не тікають або тікають кудись, то насправді тікають і тікають від чогось.

***

— Вибачте, це ж я не проти всіх чоловіків. Бувають і добрі. — Де? — Ви в мене не питайте. Я добрих не бачила.

***

Так іноді легше. Просити вибачення, щоб вибачити.

***

Суспільство здорове тоді, коли права всіх, навіть хворих, виконують.

***

Чоловік — це не той, що вміє ходити, а той, що вміє бути чоловіком.

***

в Радянському Союзі не було сексу і не було калік. Тут жили лише фізично здорові фригідні люди.

***

Пізніше Лєна казала, що ненавидить словоблудство так само сильно, як несправедливість. Бо є якась стала об’єктивна правда. Є розум, який розуміє, і є серце, яке відчуває. Навіщо плутати людей, ускладнюючи такі прості речі? Як може серце розуміти, коли його природа — відчувати? Заєць не загавкає, а пес не почне їсти капусту!

***

Ми забуваємо, закінчував В. Чубенко, що «законне право» — це насправді нісенітниця. Існують закони, а існують права, часто, майже завжди, вони заперечують одні одних. Суспільство не будується і ніколи не будувалося запринципами рівності й справедливості. Ідеального суспільства не існує, як не існує ідеальних людей. Проте існує ідеальна рівновага. Якщо хтось мудріший — значить, хтось інший дурніший. Якщо хтось щасливий — значить, хтось інший нещасний. Якщо десь ліпше — значить, деінде гірше. Лєна з цим не була згодна, бо герої за природою не погоджуються з усталеним станом речей і працюють на те, щоб його зруйнувати, нічого не пропонуючи натомість. Вони борються проти, а не за. Якби на планеті жили лише герої, то від планети залишилось би тільки каміння і кістки.

***

Тим, хто хоче відмовити, згодом казала Лєна, ніколи не вистачить документів. У цій країні просто неможливо зібрати їх усі. І чого вони досі не вимагають довідок, які підтверджували би смерть заявника, наприклад? Виглядала б ця довідка так: «Видано такому-то такому-то в тому, що він справді помер». *** Світ удруге похитнувся, але цього разу з такою силою, що, як пізніше казала Лєна, у неї стався землетрус мозку. *** краще знати неймовірну правду, аніж імовірну брехню.

хвилинка антиреклами.
тижні зо два тому вручили мені на вулиці візитівочку Ua Taxi (таку, як на фото. Телефони приховала, бо це ж АНТИреклама, а не реклама)

І лежала вона собі на тумбочці, нікого не чіпала. І її ніхто не чіпав – в нас уже є аж 2 служби таксі, послугами яких користуємось. Аж тут сьогодні знаходжу в поштовій скриньці листівку цих же Ua Taxi. Ну, думаю, ок, спробуємо, що то за Юей Таксі. Дзвоню. Замовляю машину. Вказую, куди буду їхати. Оператор: “поїздка коштуватиме 21 грн. Чекайте, ми вам передзвонимо”. О, круто, зазвичай така поїздочка коштує 23-24 грн. Не збрехала реклама, дійсно найнижчий тариф. Але радість моя була нетривалою. Всього 7 хвилин. Бо саме за 7 хвилин – дзвінок. І автовідповідач мені прорік “ізвінітє, нєт свабодних машин в вашем районє”.
отаке воно – ЮЕй Таксі. Свинство, та й годі. Мало того, що з машиною “кинули”, так ще й мовою окупанта. Не зовсім зрозуміла, до чого там UA, окрім як данина “тренду” і намагання натиснути на патріотизм споживача. Гидко

Біль зриває дах,
Спалює мости.
Вона в Його очах
Бачила сліди.
Ніжний і міцний –
Він був наче сон,
Та ховав брехню
За долонь теплом.
Холодом душі
Він Її зігрів,
Тільки полюбить
Так і не зумів.
Він – це чорний біль,
Не Її любов.
Зупинив життя,
І по венах кров
Більше не тече.
Крові там нема.
Чути лиш слова:
“Все було дарма”
15.04.2005

Мені закривають очі
І забороняють дихати.
Я вже нічого не хочу, –
Просто не бачу виходу.
Сумно. Холодно. Божевільно
Подих осені відчувається.
Рік тому вона ще була вільною,
Тепер спогади – все, що лишається.
Дощ порожнім містом блукає,
Плаче гірко беззоряне небо,
Жовте листя від смерті втікає.
Наче все це комусь іще треба
(осінь-2005)

…Їхні зустрічі не бувають радісними,
Їх прощання не бувають слізними.
Просто їхні Осені
Ходять містами різними.
(17.10.2007)

Замало для польоту крил.
Коли ти спокою чекаєш,
Вкриває темним небосхил
Твій страх. Сліди твої ховає.
Шукай дорогу по зірках,
В малюнках зоряного неба
Ти віднайдеш до волі шлях,
Туди, де все, що є – для тебе.
Не озирайся, не кричи,
Не плач, не вір і не здавайся.
Бо час прийде, і змовкне вітер
Свої сокири здіймуть кати
Над тими, хто свій шлях прокляв,
Настане черга помирати,
Ніхто не зможе врятувати
Тебе, якщо ти не повстав,
Щоб відпустити біль на волю,
І вигнати свої страхи,
Не чути слів омани злої,
Лиш вслід сміються вороги,
І дивна тиша серце крає,
Болить, ламає, не дає забути,
До крові небо роздирає…
Це ОСОБИСТІСТЬ помирає,
Народжена, щоб БУТИ…
(05.06.2005)

Чому ніхто не зупинив ту мить жахливу,
Не врятував тебе від злої смерті?
Світ став похмурим, чорним, нещасливим,
Так боляче, що хочеться померти.
Тепер ти вже не тут, ти вже не з нами,
Ніколи не заб’ється серце знову
Враз стерлася межа між кольорами…
Це схоже на якусь фатальну змову.
Чому твій ангел був в той день далеко?
Чому він не прийшов на допомогу?
Ти ж так любив життя! За що так легко
Його забрали в тебе?
Це запитання до самого Бога.
Вітри і дощ тебе відгородили,
В труну забито вже останній цвях.
Лишились мертві квіти на могилі
І вічна пам’ять у живих серцях…
(22.07.2005)

Майже не сплю.
Чогось не помічаю, очевидно.
Може, просто прикидаюсь,
А насправді все прекрасно видно?
Як відрізнити інтуїцію від параної?
Часом голоси в них дуже схожі.
Розмотуються думок сувої,
І тут стає ясно… Боже!
Яка, в біса, інтуїція?!
Це все – параноя,
спокОю не дає,
Душу продає
Демонам,
Які завжди зі мною
(16.04.2009)